Ідеологія


Ідеологія, принципи та цінності партії «Єдина Сила»

(матеріали Першого загальнонаціонального форуму політичної партії «Єдина Сила»)

 

Цей текст – поточний підсумок роботи зі створення першої в Україні справжньої ідейної партії. У ньому викладено головні ідеї партії, мотивацію лідерів, історію й перспективи розвитку політичної сили.

Перший крок до створення партії «Єдина Сила» було зроблено ще наприкінці 2014 року, коли актив почав шукати регіональних партнерів і поширювати свої переконання в столиці. Але в правове русло ми перейшли лише влітку 2015 року, коли отримали державну реєстрацію.

Нещодавно «Єдина Сила» провела свою першу електоральну кампанію, взявши участь у місцевих виборах у Києві. Ми отримали важливий досвід боротьби за голоси громадян у режимі олігархічної диктатури.

Далі – повноцінний запуск роботи в регіонах і підготовка до наступних місцевих і парламентських виборів, які можуть відбутися в будь-який момент. Українська політична система, в якій панують продажні партії без жодного ідеологічного ядра, – це колос на глиняних ногах. Тому кожен член партії мусить уже зараз бути ідеологічно й організаційно підготовленим  до позачергової електоральної кампанії.

Про українські партії та «Єдину Силу»

В усьому світі партією вважається організація, що прагне здобути владу, аби реалізувати певну доктрину суспільного розвитку. В українських реаліях актуальна лише перша частина цього визначення. Жага влади є, а от чіткої системи поглядів чи бодай притомної програми немає майже в жодної політсили.

У нашій країні партія – це не самостійний суб’єкт, а лише елемент «джентльменського» набору олігарха, технічний проект, покликаний збільшувати політичну вагу «власника» й заважати іншим впливовим гравцям.

Звісно, тут не йдеться ані про стратегічний план розвитку держави, ані про старі ідеологічні принципи. Ніхто не завдає собі клопоту пояснювати виборцям, що саме робитиме та чи інша партія, якщо отримає конституційну більшість в парламенті, посадить у президентське крісло свого представника й таким чином почне одноосібно керувати країною.

За що ми голосуємо, підтримуючи певну політичну силу: за ліберальний підхід, що передбачає зменшення впливу держави в обмін на дотримання «соціальної справедливості», чи за де-факто ліві погляди? Невідомо.

А все тому, що в Україні замість партійної ідеології зазвичай маємо або конкретний олігархічно-регіональний інтерес, або набір порожніх політичних штампів (наприклад, агресивний піар «проектів», що втілюють політичні варяги, замість реальних реформ).

Деякі партії взагалі не вважають за потрібне окреслювати свою позицію щодо принципових моментів розвитку країни. РПЛ Ляшка, УДАР Кличка (добре, що забрали до БПП, бо штучність цього проекту стала настільки очевидною, що тягнути його далі не було сенсу) та багато інших політичних сил роблять ставку на скандальність і впізнаваність лідерів, узагалі не формуючи жодної ідеології.

Та найбільше розчаровує навіть не це. Прикро те, що партійні функціонери й політики анітрохи не дбають про майбутнє України. Їх цікавлять лише гроші, влада, можливість придбати нерухомість закордоном, перевезти туди родину, а згодом і самим назавжди змінити місце проживання.

Скільки дітей українських олігархів повертаються з закордонного навчання не з накокаїненими носами, а з інвестиціями, бізнес-планами чи ідеями для стартапів?

Найточніша характеристика чинного режиму – «влада незацікавлених».

Та й це б нічого, якби в державі не було настільки жорсткої цементації політичного простору. За новим законом про місцеві вибори, навіть у регіональну політику тепер можна потрапити тільки через партії.

Тобто, якщо ти не маєш, скажімо, 300-600 тисяч доларів, щоб балотуватися від парламентської політичної сили, й не хочеш бути підстилкою для якогось політичного проекту, залишається єдиний вихід – створити власну партію чи приєднатися до сили, що поділяє твої цінності та принципи.

Ми обрали найскладніший шлях – започаткували власний політичний проект.

Коротка передісторія партії така: у 2011 році Володимир Нетребенко створив у Києві громадську організацію, що займалася конкретними спортивними й освітніми проектами. Цей намір підтримали його знайомі та друзі-підприємці (переважно малого і середнього бізнесу).

Так виникла громадська організація «Єдина Сила». Вона успішно займалася соціальними проектами, а в 2014 році отримала дуже жорсткий досвід участі у політичних процесах, опинившись у вирі Майдану.

Того ж року в столиці відбулися місцеві вибори. Активісти організації на власні очі побачили, як партії ведуть перемовини з потенційними кандидатами, як торгують прохідними округами, й пересвідчилися, що на інтереси київської громади всім начхати.

Тоді актив «Єдиної Сили» вирішив, що нізащо не братиме участі в брудних політико-корупційних схемах і створить власну, принципово іншу партію. Команда почала напрацьовувати контакти в регіонах, спілкуватися з місцевими громадськими організаціями й ініціативними групами.

Виявилося, що всі без винятку активні громадяни теж переконані, що українська політика потребує якісного оновлення, якому заважають тотальна корупція й відсутність соціальних ліфтів для громадських лідерів. Ми були відкритими для діалогу, і люди почали знайомитися з нашими принципами, приєднуватися, збирати підписи, брати участь у партійному будівництві.

Це було неймовірно, бо ми очікували повного негативу, думали, що нас ніхто навіть не слухатиме. А з’ясувалося, що народ, з яким досі ніхто не говорив, поділяє наші переконання.

Тож шлях у політику виявився легшим, ніж ми очікували.

Ідеологія «Єдиної Сили»

Кількість ідеологічних партій в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки теслі. Усе решта – суто політичні проекти, створені під вибори, з циклом життя від 1 до 10 років.

Найдовше у вітчизняних реаліях живуть політичні сили фюрерського штибу. Замість ідеології в них закладена віра в конкретного харизматичного лідера, замість системи – пул прибічників, набраних з кола рідні, знайомих і близького оточення.

Справжні ж партії – це не обличчя, а ідеї, що не залежать від особи чинного лідера. У разі потреби самодостатня політсила здатна змінити очільника, пройти внутрішнє самоочищення, аби й далі боротися за втілення засадничих ідей щодо розвитку держави й суспільства, дотримуючись чіткої партійної етики.

«Єдина Сила» – партія середнього класу. Її головна мета – забезпечити умови для збільшення прошарку висококваліфікованих працівників і підприємців, які утримують державу за рахунок своїх податків.

«Єдина Сила» – це ліберальна партія, що виступає за сприяння малому й середньому підприємництву, а також пропаганду власної справи як найкращого життєвого вибору для українців.

За нашою партійною концепцією, спрощено український соціум є таким:

  • на вершині – олігархи й команди, що їх обслуговують;
  • нижче – невеликий клас освічених громадян, спроможних забезпечити собі гідне існування в Україні: представники малого й середнього бізнесу, висококваліфіковані фахівці;
  • на самому дні – громадяни, об’єднані за категорією «бідність» (не лише матеріальною, а й інтелектуальною, духовною, фізичною тощо).

Бідність – це тотальний стан українців, що змушує їх продавати свої голоси за продуктові набори чи хабарі в кількасот гривень. Бідна людина може мати хорошу освіту, але злиденні матеріальні умови не дають їй достатньо часу й мотивації для усвідомленого політичного вибору.

У тотальній бідності громадян безпосередньо зацікавлені олігархи, бо людей, що опинилися в безвиході, легко контролювати. Навіщо розвивати країну, якщо можна просто купити голоси, виграти вибори, а потім роками пиляти бюджет і обкрадати український народ, штовхаючи його в економічну прірву?

Єдиний вихід із цього замкненого кола – збільшення чисельності середнього класу, здатного забезпечувати себе самостійно, не сподіваючись на допомогу держави, а тому спроможного на усвідомлений політичний вибір. Якщо в людини є нормальний заробіток, вона нізащо не виміняє свій голос на кілька кілограмів гречки.

Тому наша партія вважає своїм пріоритетним завданням створення соціальних ліфтів, що дозволять якомога більшій кількості українців перейти з категорії бідних до прошарку середнього класу.

Безкоштовні бізнес-школи, спортивні секції та клуби, пошук інвестицій для підприємницьких ініціатив і багато іншого – ось те, чим займатиметься «Єдина Сила», незалежно від результатів електоральної кампанії.

Справжній успіх для «Єдиної Сили» – це не перемога на виборах, а збільшення кількості своїх членів і послідовників до рівня «критичної маси», перетворення бідного українського суспільства на соціум середнього класу.

Така ліберальна ідеологія пов’язана з імовірністю посилення політичних позицій великого бізнесу. Мінімізувати цей ризик ми плануємо за рахунок введення принципу загальної максимізації добробуту. Збільшення особистого прибутку має бути можливе тільки за умови підтримки соціально незахищених верств населення, розбудови соціальної інфраструктури тощо.

Актив нашої партії вважає, що змінити всю систему власноруч неможливо. Зате можна змінити себе, своє оточення, організацію, у якій працюєш. Тому «Єдина Сила» акцентує увагу на власній відкритості й загальнодоступності, єдиних правилах для всіх членів партії.

Ми створюємо не політичний проект під вибори, а громадську платформу для взаємодії представників середнього класу й тих українців, які хочуть до нього долучитися, щоб покінчити з бідністю бодай у власному житті.

Ми щиро переконані, що члени нашої команди можуть самостійно об’єднуватися для реалізації громадських, благодійних і підприємницьких ініціатив. Тому партія відводить собі роль певного соціального хаба, створюючи комфортні умови для розвитку активних українців.

Коли «Єдина Сила» збере критичну масу послідовників та отримає доступ до державної влади, напрацьовані технології роботи будуть перенесені на діяльність державних органів.

Еволюція держави й суспільства, розуміння й прийняття відповідальності, бюджетні видатки, суворо прив’язані до бюджетних надходжень (витрачаємо лише те, що самі заробили, не беручи нескінченні кредити), – ось основні принципи державної діяльності «Єдиної Сили», нерозривно пов’язані з внутрішньою сутністю нашої партії. Саме так – лише еволюційним шляхом – розвиватиметься і «Єдина Сила».

Розвиток партії «Єдина Сила» та проблеми конкурентів

Головним принципом партії «Єдина Сила» є публічність. Керівництво партії постійно запрошує всіх охочих приєднатися до її лав. Немає жодної об’єктивної перепони, щоб стати активістом нашої політичної сили та збудувати власну політичну кар’єру, поліпшивши життя країни.

З часом кількість членів партії буде лише рости, адже найважчий етап недовіри вже пройдено, і зараз в партії знаходяться люди, пов’язані не бізнес-інтересами й сімейними стосунками, а винятково спільними цінностями й ідеями.

Спочатку ніхто не вірив, що ми зможемо зареєструвати партію, позаяк наразі олігархічна влада фактично не дає змоги переводити політичні рухи у правове поле. Ми це зробили.

Потім критики казали, що без грошей олігархів і дозволу згори ми не зможемо набрати команду й узяти участь у виборах. Ми, незважаючи ні на що, провели першу електоральну кампанію.

Тепер говорять, що ми не зможемо розгорнути діяльність партії по всій державі. Та ми зможемо – бо це вже тренд.

Однак усім членам «Єдиної Сили» слід пам’ятати, що багато хто намагається маніпулювати політичною свідомістю українців. Остання «фішка» – боротьба з корупцією. З’являються політики з відповідними гаслами, поспіхом перейменовуються вже існуючі псевдо-партії. З корупцією закликають покінчити люди, що їх самих неодноразово звинувачували в хабарництві. Алкоголіки оголошують війну алкоголю.

Та боротьба з корупцією жодним чином не вплине на життя звичайного українця, бо йдеться про гроші, які народ не контролює. А отже, після чергової хвилі невиправданих надій наша партія отримає нову армію прибічників.

Варто розуміти, що в розвитку справжньої партії, що будується «знизу вгору», є певний набір етапів, які треба послідовно пройти. Ми здолаємо їх крок за кроком – із пристрастю, гідністю й честю.

Саме з такими намірами ми повинні підійти до першого національного форуму політичної партії «Єдина Сила» та затвердити стратегію нашої діяльності на найближчий рік.


Актуальні партійні тези


Застереження

  • Політична корупція (торгівля посадами, місцями на виборчих округах) є неприйнятною. Гроші – ніщо в порівнянні з добробутом держави та вдячністю наступних поколінь.
  • Політичний фамілізм (непотизм, кумівство) у партії неприпустимий. Представники однієї родини (брати, сестри, батьки, діти, подружжя) не мають права балотуватися від партії одночасно або тоді, коли одного з членів родини вже було призначено на виборну посаду від «Єдиної Сили». Ця вимога стосується виборів усіх рівнів. При цьому члени однієї родини можуть безперешкодно  брати участь у розвитку партії.

Переконання

  • Партія може довести, що має потенціал для ефективного державного менеджменту, лише в один спосіб – реалізувавши конкретні ініціативи ще до отримання важелів державної влади. Пусті балачки – ніщо в порівнянні з бодай одним соціальним чи інвестиційним проектом, успішно втіленим у масштабі держави.
  • Майбутнє нової України в руках малого й середнього бізнесу – громадян, які не очікують жодних преференцій від держави, а борються за добробут своїх близьких самостійно. Саме вони розвивають країну, заробляючи гроші та платячи податки. Сита людина ніколи не торгуватиме власною гідністю за подачки від можновладців та олігархату.
  • Підприємництво – у крові українців. «Кулацтво» – радянський штамп, яким мітили всіх, хто любив працювати, давав роботу іншим, виробляв і реалізовував власну продукцію. Саме знищення «кулацтва» як української традиції підприємництва відкинуло розвиток нашого суспільства на багато десятиліть назад. Зараз настав час створити умови для розквіту бізнесу.
  • Відродження української традиції підприємництва вимагає лібералізації економіки. Атавістична радянська система тотального контролю, боротьби з приватними ініціативами, тотальної корупції в дозвільних інстанціях, зверхнього ставлення чиновників до громадян має відійти в минуле. Але це тільки перший крок. Основний напрямок роботи партії – виведення бізнесу з «тіні» шляхом зменшення податкових ставок, спрощення податкової системи, уніфікації й автоматизації всіх бухгалтерських операцій, запровадження кількарічних податкових канікул для тільки-но створених підприємств малого й середнього підприємництва.
  • У нашому розумінні соціальна справедливість – це рівність можливостей, негативні наслідки якої мінімізуються за рахунок принципу загальної максимізації добробуту. Збільшення особистого прибутку можливе тільки за умови покращення життя громади, завдяки якій цей прибуток і був отриманий.
  • Партія відкрита для всіх повнолітніх громадян України, які поділяють ці принципи й хочуть взяти відповідальність за своє життя й майбутнє нашої держави у власні руки.