ЄДИНА СИЛА

РУХ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Проблема виконавчої влади України полягає в тому, що більшість українців не відчувають жодних позитивних змін. Усі реформи переважно стосуються або сфери контролю міністерств, або бажання створити прозоріші структури. А от про конкретне поліпшення життя пересічних українців не йдеться, бо головне – вдавати наполегливу роботу «за європейськими стандартами», аби виправдати отримані західні гранти й далі перекладати папірці з одного столу на інший. І Міністерство ...

Про що без упину торочать усі українські політики, створюючи відповідне інформаційне тло в ЗМІ? Про реформи, звільнення полонених і, звісно ж, про очищення держави від згубного впливу кумівства, хабарництва й корупційних схем.

Замість конкретних результатів обговорюються абстрактні процеси, мало пов’язані з життям пересічного громадянина.

Можна з усією впевненістю сказати, що наразі жоден значний політичний діяч нашої країни не може взяти на себе тягар відповідальності за долю вітчизняної молоді. Майже десять років поспіль українські можновладці жертвували майбутнім свого народу заради збереження власних позицій і соціального статусу. Про це красномовно свідчить динаміка державного боргу України, розміщена на сайті Мінфіну.

Українська політика завжди трималася на конкуренції між регіональними кланами. Та з плином часу класична конфронтація між Дніпропетровськом і Донецьком деформувалася й після останніх подій перетворилася на багатовекторний конфлікт інтересів. Київ як столиця, де розташовані основні політичні інститути держави, раз по разу ставав ресурсом, а не самодостатнім політичним суб’єктом у черговому клановому протистоянні.

Після номінального припинення вогню між Києвом і сепаратистами рівень напруги в українському суспільстві так і не зменшився. Повсюдно лунають заяви про тимчасовість миру й необхідність постійної й загальнообов’язкової підготовки до війни. Звісно, до такого вектору публічної риторики громадян свідомо підштовхують влада й вітчизняні аналітики, які прагнуть привернути максимум суспільної уваги до військових реалій, потреб української армії та протидії можливим провокаціям.